Немало городов чудесных в необъятном мире.
Вовек, душа крылатая, нигде не сыщешь ты
Того, что Родины желанней, где и небо шире,
И родилась твоя мечта - достигнуть высоты,
И звёзды небывалые зажечь, чтоб ожерельем
Лучисто-радужным они над городом цвели
И светом орошали всё, как чудотворным зельем,
Напитывая плоти душ и черево земли.
Пусть детство любопытное как радуга смеётся;
И будет юность буйная мечтой озарена;
За будущее молодость не устаёт бороться;
И зрелость опытную не пугает седина;
Умелая и мудрая, не потускнеет старость,
Смотря, как негасимые поля небес цветут, -
Тогда исчезнут неприязнь, бессмысленность и ярость,
Непониманье… Станет жизнь прозрачной как сосуд,
Наполненный магическим сиянием до края.
Утихнут препирательства различных языков.
Сказать захочется по-украински: "Я кохаю" -
Любовью нежной обернуть - как пухом облаков.
Свершится чудо – осязать друг друга смогут души,
И, как созвездия земные, вспыхнут города.
Романтики чутки, окрылены - так почему же
Вчастую одиночество – их стылая звезда?
то же, но на украинском языке
У свiтi неосяжному чудових мiст багато,
Але найкраще рідного довiку не знайти.
До Батьківщини тягнеться завжди душа крилата,
Плекає мрію, що колись досягне висоти,
Зірки запалить надзвичайні, щоб вони намистом,
Яскраво-райдужним і надихаючим думки
Та збуджуючим погляди, засяяли над містом,
Барвисте світло променя крізь дощові хмарки.
Нехай сміється, як веселка, допитливе дитинство;
І мріє, дивлячись на небо, юність бунтівна;
В майбутнє вірить молодість рішуча, промениста;
І не турбує зрілість мудру перша сивина;
Навчена досвідом життєвим, не потьмяніє старість,
Спостерігаючи за тим, як височінь цвіте.
Можливо зникнуть ворожнеча і душевна скнарість,
Нерозуміння… І прозоро буде в місті, де
Казкове сяйво все заллє від краю і до краю,
Навік припиниться війна різноманітних мов.
Є в українській дивовижний вираз: "Я кохаю"-
То теплим світлом ніжності наповнена любов.
І раптом чудо трапиться – відчутні стануть душі,
Немов сузір’я, на землі запаляться міста.
Окрилені романтики до болі не байдужі,
Чому ж їх зірка найчастіше – стигла самота? |
0
